Підводні камені ненасильницької комунікації
Аня Красильник
, Керівниця відділу тренінгів з Soft Skills, бізнес-тренерка
Ненасильницька комунікація: підводні камені та практичні поради для 4-крокової моделі
Ненасильницька комунікація (ННК) — це чудовий інструмент для побудови здорових відносин, створення атмосфери довіри та взаємоповаги. Вона допомагає уникнути конфліктів, зрозуміти себе та інших, і навіть знайти спільну мову у складних ситуаціях. Але, як і будь-який інструмент, ННК має свої підводні камені. У цій статті ми розглянемо деякі з них і подумаємо разом, як їх уникнути.
Принцип підходу з 4-х кроків
Основа ненасильницької комунікації полягає у використанні чотирьох кроків:
- Спостереження: Що я бачу чи чую без оцінки або судження?
- Почуття: Що я відчуваю у зв’язку з тим, що я бачу або чую?
- Потреби: Які мої потреби стоять за цими почуттями?
- Прохання: Що я хотів би попросити, щоб покращити ситуацію?
Здавалося б, все просто, але чи дійсно це так? Розглянемо приклад:
“Я бачу, що ти мене не розумієш і дуже засмучен(а) через це. Ти міг би слухати уважніше?”
На перший погляд, це виглядає як “я-повідомлення”. Але чи є це насправді ненасильницькою комунікацією?
Запитаймо себе: наскільки ненасильницьки виглядає це повідомлення? Як ви себе почуваєте, коли чуєте такі слова? Чи викликає воно бажання співпрацювати, або ж ви відчуваєте себе звинуваченим і захищаєтесь?
У цьому повідомленні використано “я-повідомлення”, але проблема в тому, що воно містить приховане звинувачення: “ти мене не розумієш” і “ти міг би слухати уважніше”. Це може викликати опір, а не бажання допомогти.
Коли ненасильницька комунікація не спрацює?
ННК може бути неефективною або навіть викликати зворотний ефект у кількох випадках:
1.Коли ми самі не впевнені у своїх почуттях чи потребах.
“Я відчуваю, що в мене зараз багато на плечах і мене ніби щось турбує, але я не до кінця розумію, що саме. Можливо, мені б хотілося трохи більше підтримки від тебе.”
Що турбує? Яка саме підтримка необхідна: емоційна чи з тим, що “на плечах”?
Якщо ми не розуміємо, що насправді відчуваємо, або не знаємо, що нам потрібно, наші прохання можуть бути незрозумілими. Це може плутати нашого партнера і викликати фрустрацію.
2. Коли ми сприймаємо ННК як маніпуляцію і наші прохання насправді є вимогами.
“Я відчуваю стрес, коли ти не допомагаєш мені з проєктом. Було б добре, якби ти взяв на себе частину моїх завдань.”
Якщо людина відчуває, що її змушують щось робити, навіть якщо це подано в формі прохання, вона може відчути тиск і чинити опір.
3. Коли ми замість вираження справжніх емоцій говоримо про оцінки чи судження.
“Я відчуваю, що ти не цінуєш мою роботу.”
Коли нас осуджують, яке природне бажання у нас виникає? Правильно – захищатися. Тож нам дуже пощастить, якщо ми отримаємо розуміння після такого повідомлення.
Слова-індикатори несправжніх почуттів
Коли ми замінюємо справжні почуття оцінками чи судженнями, це часто відбувається через використання слів-індикаторів “що”, “як”, “ніби”. Розглянемо приклади таких висловлювань:
🖇“Я відчуваю, що ти не цінуєш мою роботу.”
Як можна було б сказати: “Коли ти не згадуєш про мої досягнення, я відчуваю розчарування, бо мені важливо знати, що моя робота помітна.
🖇“Я відчуваю, як ти намагаєшся мене контролювати.”
Як можна було б сказати: “Коли ти пропонуєш рішення без обговорення, я відчуваю роздратування, бо для мене важливо брати участь у прийнятті рішень.”
🖇“Я відчуваю, ніби ти мене ігноруєш.”
Як можна було б сказати: “Коли ти не відповідаєш на мої повідомлення, я відчуваю занепокоєння. Підкажи, будь ласка, як би ми могли ефективно побудувати комунікацію? “
Отже, для того, щоб ненасильницька комунікація спрацювала, пропоную запам’ятати 3 правила:
- Перед початком розмови сам зрозумій і чітко сформулюй, що ти хочеш.
- Коли в тебе є питання, будь готовий до відкритого діалогу та пошуку спільного рішення, а коли в тебе є прохання, будь готовий почути “ні”.
- Переконайся, що ти говориш про свої почуття, а не звинувачуєш іншу людину.
І нарешті, коли ми чітко знаємо власну мету і здатні фокусуватися на розв’язанні питання, а не на проблемі, іноді можна скіпнути перші три кроки та одразу перейти до прохання. Повертаючись до першого кейсу замість:
“Я бачу, що ти мене не розумієш і дуже засмучен(а) через це. Ти міг би слухати уважніше?”
чи не варто просто і прямо попросити:
“Чи можеш ти поділитися тим, як ти розумієш те про, що я говорив(ла), щоб ми могли краще порозумітися?”
Ще більше прикладів і кейсів доречного та не дуже використання ненасильницького спілкування – в епізоді SOFTsphere Talks Podcast “Ненасильницька комунікація”