Як турбуватись про ментальне здоровʼя співробітників?

Маша   Воскресенська   , Маркетинг менеджерка

Ментальне здоровʼя та well-being команди

В умовах постійного напруження, новинного фону, недосипання та високих робочих темпів навіть найсильніші команди починають відчувати виснаження. Багато хто працює «на межі», і відпочити день чи два вже не допомагає. Нещодавно ми мали досвід співпраці з українською компанією, яка вирішила подбати про команду у сфері ментального здоров’я. Ділимось з вами ⬇️

Контекст та запит

Ця програма стала продовженням нашої співпраці. Цього разу у фокусі — турбота про людей у команді: їхній стан, навантаження, здатність відновлюватися та підтримувати себе. Зважаючи на нинішні обставини, компанія вирішила запустити відкриту добровільну програму з фокусом на ментальне здоровʼя та профілактику вигорання. До цього в компанії були тільки mental health days, коли людина могла взяти вихідний для відновлення стану.

До участі могли долучитись усі охочі — і керівники, і члени команд. А саму програму не розділяли за ролями, створивши спільний простір, де можна було говорити на рівних.

Рішення

При створенні програми ми провели аналіз потреб та врахували очікування учасників, включаючи їхні запити, конкретні запитання, на які вони хотіли отримати відповіді, а також специфічні кейси компанії. Наприклад, «навчитися не реагувати дуже гостро та емоційно на робочі моменти», «як таки змусити себе навчитись швидко переключатись на щось хороше і позитивне», «як зберігати спокій та холодний розум. Як не зриватися, не нервувати» тощо.

І запропонували комплексну програму підтримки, розраховану на один місяць, яка складалася з тем: стрес-менеджмент, базові знання про психічне здоров’я, і розвиток життєстійкості. Програма включала два типи активностей:

— 4 воркшопи по 1,5 години
— 4 ресурсні групи, на які учасники могли записуватися протягом тижня. Спойлер 👉: учасникам настільки сподобався формат, що після закінчення, вони попросили про ще 4 додаткові сесії, де поглиблювали теми, пропрацьовані в базовому місяці.

📌 Основну частину програми — воркшопи — вела Аня Кунакова, тімлідерка напряму Soft Skills і бізнес-тренерка в Savvy. Її підхід — «мінімум теорії, максимум практики» — допоміг учасникам не лише дізнатися щось нове, а й одразу спробувати це в дії. Воркшопи проходили у форматі живої взаємодії з використанням інтерактивних інструментів і включали розбір заздалегідь зібраних кейсів.

📌 Паралельно з воркшопами проходили ресурсні групи, які вела психологиня Юля Тимочків. У кожного формату був свій окремий план, але ми органічно поєднували матеріали та узгоджували теми, щоб ресурсні сесії поглиблювали ті аспекти, яких торкалися під час воркшопів. Ресурсні групи працювали у форматі «тут і зараз», не під запис. Зустрічі проходили у форматі кола, де учасники могли побути поруч, поділитися досвідом саморегуляції, самодопомоги, власними рефлексіями та прийняти для себе важливі рішення.

Сесії були сфокусовані на взаємній підтримці та пошуку ресурсу — як тілесного, так і емоційного, психологічного, соціального та ціннісного. Учасники навчалися швидше знімати напругу, відновлюватися після емоційних навантажень, мобілізувати внутрішній ресурс у складні моменти, а також формували більше довіри й розуміння в команді.

🧘 Робота відбувалася через практичні інструменти самодопомоги: дихальні та майндфулнес-практики, вправи на усвідомлення тіла, заспокоєння думок, покращення якості сну та відновлення внутрішньої рівноваги. У безпечній атмосфері підтримки учасники ділилися тим, що їм допомагає, і досліджували, що можна інтегрувати у свою повсякденну рутину. Між сесіями учасники отримували невеликі домашні завдання — як продовження практики. Наприклад, одна з вправ — повільна прогулянка вдвічі повільніше звичного темпу, з фокусом на уважність і нові враження. Завдання допомагали вплітати нові звички у повсякденне життя та краще закріплювати те, що було напрацьовано в групі.

Такий формат — воркшопи, ресурсні групи та домашні практики — дав змогу підійти до теми комплексно. Структура і знання з воркшопів поєднувались із тілесним і емоційним проживанням у ресурсних групах, а повсякденні практики допомагали зробити нові підходи частиною щоденного життя.

Комунікація та супровід клієнта

Протягом усього проєкту ми залишалися на зв’язку з клієнтом — обговорювали динаміку, відгуки, уточнювали очікування та за потреби адаптували програму. Після кожного воркшопу команда клієнта збирала фідбек від учасників: що сподобалося, які практики «зайшли», що можна покращити. Якщо з’являлись запити на додаткові інструменти чи прикладні поради — ми швидко вбудовували їх у наступні сесії. Така взаємодія дозволила зробити кожну зустріч максимально прикладною та релевантною для команди.

На завершення програми ми зібрали узагальнений фідбек. Оскільки робота була побудована навколо теми турботи про себе — дуже особистої, часто вразливої — ми свідомо не фокусувались на кількісних метриках. Замість цього орієнтувались на якість залучення, глибину включеності та відгуки учасників. Саме вони стали головним показником успіху: бажання продовжувати практикувати, висока довіра в групі та відчутний ефект від участі. В кінці кейсу можна почитати відгуки від учасників. 🧠

Успіх програми значною мірою став можливим завдяки активній участі самих учасників. Вони були готові занурюватися в непрості теми, відкрито ділитися досвідом і підтримувати одне одного. А домашні практики допомогли швидше інтегрувати нові навички в повсякденність.

Враження команди Savvy про динаміку групи

Група відкрилася — учасники активно ділилися своїми кейсами, ставили глибокі запитання, брали участь у дискусіях і відзначали, що багато чого стало зрозуміліше про себе. Після ресурсних груп люди почали впроваджувати практики турботи про себе у щоденне життя. Юля Тимочків, яка вела ресурсні групи, ділилася спостереженнями: ті, хто регулярно відвідував групи й пройшов всю програму, демонстрували відчутні зміни на поведінковому рівні — це було помітно навіть у тому, як і про що вони говорили.

Результати та висновки

Хоч тема турботи про себе здається знайомою і часто згадується в різних контекстах, справжнє розуміння зʼявляється тоді, коли людина має змогу спробувати. Саме практичний формат — через вправи, рефлексію, кейси й обговорення — дав учасникам відчуття, що це про них і для них. За підсумками програми учасники відзначили відчутні зміни у своєму стані: емоційний фон став більш рівним, зросла продуктивність, з’явилася більша стабільність у повсякденних робочих ситуаціях. Люди почали уважніше ставитися до сигналів тіла — помічати напругу, втому або дискомфорт, і замість того, щоб ігнорувати ці стани, шукали спосіб підтримати себе. З дозволу команди ділимось частинкою відгуків ⬇️

А ми побачили, як змінився фокус уваги: люди почали помічати сигнали тіла, краще розуміти свої емоційні реакції, інакше дивитися на щоденні стани. Для багатьох це був перший досвід, коли теми життєстійкості й стрес-менеджменту стали частиною особистого досвіду.

Комплексний підхід — поєднання воркшопів, ресурсних груп і практичних завдань — створив послідовну логіку: спочатку дізналися, потім спробували, обговорили, зробили свої висновки. Це дозволило учасникам отримати нову інформацію і поступово інтегрувати її у своє повсякденне життя. Цей формат показав себе як ефективний і гнучкий — з можливістю глибшого проживання теми та подальшого продовження. Після завершення основної програми учасники самі ініціювали додаткові зустрічі — як продовження тієї роботи, яку вже почали. 🧡